"Колись історія назве,
Наш час народженням людини.
Бо поки серце в нас живе -
Ми не стояли на колінах."
Квіти – на граніті, на броні.
Сонце усміхається мені.
Поруч з ветеранами стою,
Наче клятву пам’яті даю.
Ветерани в світлій сивині,
А на грудях сяють ордени.
Пам’ять серця…
Пам’ять сивини…
Пам’ять тих, що не прийшли з війни.
Пам’ять – наче квіти на броні…
Сонце усміхається мені.